• 2685
• 4

Митрополичий палац – перлина Буковини

Митрополичий палац в Чернівцях – унікальний архітектурний комплекс у мавритансько-візантійському стилі і один з найкрасивіших палаців України.

Митрополичий палац в Чернівцях – це колишня резиденція митрополитів Буковини і Далмації, збудована за проектом відомого чеського архітектора Йозефа Главки. Ця грандіозна споруда з унікальною архітектурою занесена до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Історія будівництва палацу почалась 31 березня 1875. Саме в цей день імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф I підписав указ про заснування Чернівецького університету. Розробку проекту і створення нової будівлі доручили молодому чеському архітектору, випускнику Віденської академії мистецтв Йосипу Главку, якому на той час було всього 29 років. У 1860 році проект був затверджений і навіть отримав другий приз на всесвітній архітектурній виставці в Парижі. З 1863 року розпочались масштабні будівельні роботи. Спеціально для будівництва було розроблено ряд кар’єрів на Буковині, в місті запрацювало два цегельних та один керамічний заводи, а також школа для будівничих.

За масштабами будівництво резиденції не мало аналогів на Буковині й коштувало астрономічні, за тодішніми мірками, гроші — 1 мільйон 750 тисяч гульденів. Фінансування, головним чином, здійснювалось за рахунок Буковинського православного релігійного фонду. Як прояв добросусідства, свої пожертви зробили місцеві релігійні німецька, єврейська та польська громади. Значну допомогу надавало Міністерство культів і освіти Австро—Угорщини.

Комплекс палаців резиденції складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія. У головному корпусі знаходився осідок митрополита з просторими апартаментами, де він працював і відпочивав, та розкішними залами для аудієнцій.

У куті лівого крила корпусу розмістилася домашня церква владики – каплиця Івана Сучавського, з якої і розпочалося будівництво всієї Резиденції. Серед приміщень головного корпусу своє красою і величчю вражає Синодальна зала, одна з найгарніших в Європі. Вона була оздоблена мармуром і обставлена бічними галереями колон, на які спиралася декорована орнаментикою дерев’яна стеля. Враження неземної величі підкреслювали й коридори з мармуровою мозаїкою на підлозі та розмальованими стелями у формі куполів.

На жаль, у 1944 році Синодальна зала була пошкоджена пожежею. У вогнищі постраждали не лише інтер’єри, але й синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній вигляд Мармурової зали – лише копія, створена реставраторами.

Однак пожежа не знищила Залу засідань Священного синоду. Її інтер’єр зберігся у первісному вигляді. Стіни Червоної зали оздоблені китайським шовком, дерев’яна стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін висять величезні венеціанські дзеркала. Створені за старовинною технологією вони нараховують аж п’ять шарів срібла.

Ліворуч від входу до Резиденції у теперішньому VI корпусі університету знаходилися два духовні навчальні заклади. Одним із них була духовна семінарія, створена у Чернівцях ще у 1828 році. Вона займала другий поверх будівлі, а перший поверх з ініціативи митрополита було передано під потреби греко-православного теологічного факультету щойно відкритого Чернівецького університету.

У корпусі, що праворуч від центрального входу, знаходилися дияконська школа, архидієцезальний музей та фабрика свічок. Дах історичної будівлі пресвітерія, як і всього Митрополичого палацу, вкритий орнаментованою черепицею на зразок буковинських народних візерунків. Посередині корпусу над головним входом височіє вежа з годинником та куполом, який по колу оздоблений зірками Давида. У такий спосіб увіковічнили пам’ять про грошову допомогу, яку надала на будівництво єврейська громада міста. Зірки Давида у резиденції православних митрополитів – це ще одне підтвердження толерантності у відносинах між послідовниками різних релігійних течій, які проживають на Буковині.

Резиденція стала симбіозом архітектурних стилів. Контури стін відображають вплив візантійської та романської архітектур. Мавританські елементи — вежі з куполами, які схожі на мінарети — нагадують про особливості культової архітектури сходу. Готичний стиль виражається у структурі дахів, декоративних деталях, динаміці куполу домашньої митрополичої церкви. Також в оздобленні підкреслено розмаїття гуцульських орнаментів у різьбі та розписах. А все це разом створює дуже красивий і гармонійний архітектурний ансамбль.

Варто зазначити, що при будівництві були передбачені сейсмічні особливості карпатського регіону і тому широко застосову­валися металеві конструкції, що значно підвищило міцність і довговічність будівлі. Руйнівні карпатські землетруси 1940 та 1977 роках, хвилі яких прокотились і Буковиною, жодним чином не відобразились на резиденції.

Митрополичий палац є справжнім шедевром архітектури, що відображає справжній дух Буковини, на території якої проживало безліч народів, кожен зі своїми унікальними традиціями та культурами. Сам архітектор Йозеф Главка не зміг побачити в закінченому вигляді своє геніальне творіння. Підірвавши свої сили і здоров’я на будівництві, він помер в 1882 році після тяжкої хвороби.

Зараз у приміщенні розкішного палацу знаходиться головний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Відкривай Україну

1. Тамтур
2. Новини