• 1797
• 4

Середньовічний замок в Ужгороді

Ужгородський замок — найдревніша і найцінніша історико-архітектурна споруда Ужгорода

Замок в Ужгороді — головна туристична родзинка міста і пам’ятка архітектури національного значення, що відноситься до ХІV-XVІІІ століть. Середньовічна ужгородська фортифікаційна цитадель має дуже цікаву історію, яка бере свій початок ще з ІХ століття, коли вперше у 872 році згадується місто в літописі «Gesta Hungarorum»(«Історія угорців»).

За всю свою багатовікову історію Ужгород мав різноманітні назви – Унгвар, Гунгвар, Онгвар, Унгуйвар, Унгоград, Гункбар, Оуггород тощо, але всі вони перекладаються, як «замок або місто на річці Уж». Українські історики вважають, що місто було резиденцією слов’янського князя Лаборця, а угорські науковці повідомляють, що в місті знаходилась резиденція Альмоса Аккора, одного з командирів кінноти князя Арпада.

В кінці Х століття рівнинна частина Закарпаття потрапила під владу Угорського королівства, з того часу місто отримало угорську назву Унгвар. На місці старої фортеці угорці збудували кам’яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Фортеця стала могутньою і стратегічно важливою фортифікаційною спорудою, про силу якої свідчить той факт, що у 1086 році вона не здалась і витримала облогу під час нападу половецької орди на чолі з ханом Кутеском.

Закарпатський край завжди був ласим шматком і чимало «бажаючих» воліли завоювати місто на річці Уж і фортецю на горі. На початку ХІV століття, а саме у 1312 році, Ужгородський замок переходить братам Другетам як подарунок від короля Угорщини і титулярного короля Галичини та Володимирії Карла І Роберта. Другети — угорський магнатський рід французького походження, що відіграв помітну роль у військово-політичному житті Угорського королівства, а згодом у державі Габсбургів. У їх власності було багато маєтків на Закарпатті. Доречі, Інститут історії України вважає рід Другетів італійським, тому що вони до поселення в Угорщині деякий час жили в Неаполі.

Ужгородський замок перебував у володінні роду Другетів протягом 1322–1691 років. За цей час місто Ужгород і фортифікаційна цитадель зазнали великих змін.

Другети запросили італійських інженерів, які розробили проект перебудови фортеці. Поступово було проведено повну реконструкцію замку з метою посилення його обороноздатності. На певній відстані від будівлі було вимуровано міцніші стіни, а на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10-15 м. Для посилення міцності бастіонів їхні роги були викладені квадратними плитами з білого каменю. Ужгородський замок був майже неприступним! З трьох боків оточений каналом завглибшки 8-10 метрів, а північна стіна побудована над обривом. Навколо Замкової гори колись протікала річка і атакувати замок з цього боку було неможливо. На кутових баштах було встановлено артилерію, що тримала під обстрілом усі підступи до замку. Наприкінці ХVI століття Ужгородський замок остаточно набуває сучасного вигляду.

Нині Ужгородський замок — це масивна двоповерхова споруда у стилі ренесансу, що стоїть на краю крутого північного схилу Замкової гори. У будівлі нараховується понад 40 приміщень. Найбільший зал замку, так званий рицарський, що міститься на другому поверсі, було перетворено на внутрішню каплицю. У 1857 році її розписав Фердинанд Видра. Приблизно тоді ж сусідні зали оздоблено ліпкою, розписом, сусальним золотом (зараз цей декор вже частково відновлено).

Всередині замку є внутрішній дворик з колодязем, видовбаний у скелі глибиною понад 40 метрів. Під землею знаходяться місткі підвали-каземати, що служили складськими приміщеннями, а з господарських споруд вціліла конюшня у південно-західному кутку подвір´я.

А ще у стінах замку є ціла мережа таємних ходів, що з’єднують одну частину фортеці з іншою. За переказами, існував і таємний підземний хід, який з’єднував Ужгородський замок з Невицьком замком, що знаходиться на відстані 10 км. А в архіві замку Верешвар у Бугенланді навіть зберігаються документи та креслення, які містять детальні описи та схематичні плани Ужгородського замку, в тому числі таємних ходів і колодязів. Зараз всі ходи перебувають під завалами, тому дослідити їх практично неможливо.

Відкривай Україну

1. Тамтур
2. Новини