• 2064
• 4

Архикафедральний Собор святого Юра у Львові

Релігійною візитною карткою Львова і багатовіковою резиденцією греко-католицьких архієпископів і патріархів є Собор святого Юра.

Релігійною візитною карткою Львова і багатовіковою резиденцією греко-католицьких архієпископів і патріархів є Собор святого Юра. Хоча звання патріаршого носить тепер Київський Воскресенський собор, але все одно, центром української греко-католицької церкви залишається львівський храм.

Цей собор вважається кращим барочно-рококовим архітектурним ансамблем міста Лева з характерними національними рисами. Побудований він, разом з дзвіницею, у бароковій стилістиці. А митрополичі палати зроблені в стилі рококо.

Історія ж Святоюрського монастиря тягнеться в кілька століть. Її зазвичай поділяють на два величезних періоди. Перший – охопив десь пів тисячоліття – з початку чернечого дому та до середини XVIII століття. Закінчився руйнуванням старовинного храму. Другий – бере початок з 1744 року, коли почали будувати новий собор, і тривав до XIX ст. Тоді булу побудовано останню будівлю архітектурного ансамблю.

До складу всього комплексу входять: собор, митрополичі палати, дзвіниця, будинки капітулу, тераси з двораменними сходами, огорожі навколо двору собору і двоє воріт, митрополичі сади і стіни.

За твердженнями істориків, храм на Святоюровській горі існував ще з XIV ст., А до цього на його місці була печера. Тут не тільки молився, але і проживав монах Василь. Близько ХV ст. на горі навколо храму Стане великий монастир. У ньому деякий час жив і приймав польських послів сам Богдан Хмельницький, в 1648. Але потім будівлю повністю зруйнували.

Власне, собор будували протягом двадцяти років з 1744 по 1764 Засновником та ініціатором забудови був Атанасій Шептицький, який у той час обіймав сан греко-католицького митрополита. Але через два роки Опанас вмирає, а будівництвом керує його брат – єпископ львівський Лев Шептицький. Головним архітектором і будівельником був німець Бернард Меретин, який також не дожив до кінця будівництва. З 1759 року його справу продовжив архітектор і скульптор Клеменс Ксаверій Фесінґер.

Автором геніальних скульптур святих Льва і Афанасія, розташованих над головним входом в храм був Іоанн Георг Пінзель. Також його роботою-шедевром є скульптура «Юрія Змієборця» на парапеті собору.

Собор освятили в 1764 р, але обробку закінчили аж через вісім років. Будувалися митрополичі палати разом з високими стінами і з в’їзними воротами. А в XIX в. зводилися капітульні будинку, поруч з собором – дзвіниця. На дзвіниці розташований найдавніший дзвін України – Святоюрський, вилитий в 1349 році. Собор св. Юрія неодноразово реставрували. У XIX і ХХ ст. інтер’єр доповнили новими художніми розписами.

У 1946 році влада Радянського Союзу передала святиню Російській православній церкві, адже греко-католицька була забороненою. Архікатедра св. Юра повернулася в лоно Української греко-католицької церкви 19 серпня 1990.

З 1998 року собор і сам ансамбль належить Всесвітній спадщині ЮНЕСКО.

Загадковим приміщення собору вважають крипту, розташовану під вівтарем. Для тих хто не знає, крипта – це не велика за розміром підземель, квадратної форми. У тодішні часи вона відігравала роль я усипальниця як для служителів церкви і ченців, так і для деяких світських осіб, які відзначилися особливими заслугами перед Богом або церквою. Також в соборі зберігаються мощі святих: Юрія, Миколи Чудотворця, Антонія Падуанського, Цілителя Пантелеймона, Верховного Ап. Петра і інших.

У стінах собору знаходиться чудотворна ікона Теребовлянської Божої Матері, яка є однією з найдавніших «плакучих» ікон України. Перед нею молився сам Папа Римський Іоанн Павло II під час свого візиту в Україну в 2001 році і особисто коронував її. Під час «собору» 1946-го року, коли греко-католицьких священиків змушували перейти в Московський патріархат, перевезли з Києва Києво-Печерську ікону Божої Матері. Є відомості, що перед цією іконою молилися Богдан Хмельницький та Іван Мазепа.

Ще неповторною прикрасою архітектурного ансамблю є митрополичі сади. На початку XIX ст. це був парк з трьома терасами навколо митрополичого палацу. Довгий час цей парк був закритий для очей пересічних львів’ян. Тільки в 2015 році сади відкрили для публічного відвідування.

1. Тамтур
2. Новини