Хтось з мудрих сказав, що цінність життя вимірюється не кількістю подихів, які робить людина впродовж свого життя, а кількістю миттємостей, коли перехоплює подих.Саме про такі миттєвості я хочу поділитись. А їх, було набагато більше ніж одна…. А для візуалізації відчуттів рекомендую проглянути ще й фотографії. І так почнемо….Закарпаття зустріло яскравим сонечком (фото № 09176) і лише залишками снігового покрову десь там високо у горах (фото № 09177)Жвидко пролетів час в дорозі і після приізду до Берегово найбілш зацікавлені колеги, віддавши в першу чергу перевагу дегустації вин замість обіду, відправились до знаменитого місцевого винороба. Приїхавши на кілька хвилин раніше від запланованого часу де-хто змушений був ковтати слинку як від запаху так і від вигляду того, що висіло під стелею у гостині хазяїна (фото № 09199, 9200). А у вас ще слинка не зявилась?Півтора десятка вин стали відкриттям для багатьох наших колег. Сидячи за таким довгим столом (фото № 09217) та слухаючи цікавинки про сорти сонячного напою час пролетів швидко. Тож як можна було повертатись з пустими руками. А для наглядності оцініть перелік та вартість напоїв. Вони, здається, більш ніж демократичні (фото № 09202). (Варто зазначити що це вартість за 1 літр).А тепер хто ще не поснідав чи не повечеряв наступне фото дивитись не варто! Бо це знаменитий бограч, що є кулінарною візитівкою цього регіону (фото № 09230).Наступна фотографія буде цікава для тих, хто хоче побачити, зокрема, історію радіоприймачів, або у кого є такі, що можна передати до місцевого музею. Керівник музею з задоволенням прийме такі експонати (це не я, це він про це сказав) (фото № 09236).Скільки Ви нарахували миттєвостей про які я згадав на самому початку? Рахуйте. Але це ще не все і не саме цікаве від триденної подорожі Продовження буде.... (якщо комусь це цікаво)