Туристична компанія «ТамТур»
ТамТур — там, де ти Є!
Працюємо для Вас кожен день з 09:00 до 21:00, неділя — вихідний.
(096) 010-99-77(093) 607-53-09 (viber)(097) 469-27-49(063) 266-22-05 (viber)

Чому в палац-мрію Курісів не влучив жоден снаряд

18 вересня 2016

Найзагадковіший маєток одної з найвідоміших одеських родин будувався як "дім на всі часи". Але пожити в ньому господарям так і не довелося

Про існування певних історичних палаців Одещини рідко знають навіть самі одесити та мешканці області. А ці історичні будівлі могли б легко привабити до себе величезну кількість не лише українських, а й закордонних туристів, які б своїми грошима залюбки наповнювали бюджет області і, ймовірно, допомагали у реставрації та збереженні історичних пам'яток для нащадків. Тож, гайда у подорож минулим і теперішнім цих чудових і загадкових палаців.

Це палац, який, безсумнівно, варто при нагоді побачити "вживу" – один з маєтків знатної родини грецького походження – Курісів.

Родина Курісів – представників дворянського роду грецького походження часів Російської імперії – відома передусім своїм палацем-маєтком "Покровське", чудовим зразком архітектурного романтизму, у селі Курісове (Петрівка) Лиманського району. Втім, є на Одещині й інший, менш відомий, але, ймовірно, найзагадковіший палац родини Курісів – в селі Ісаєве на півночі Одеської області, в Миколаївському районі. Причому, на відміну від руїн "Покровського", які, втім, і досі вражають своїм виглядом, маєток в Ісаєвому зберігся набагато краще: лишився і сам палац, і його інтер'єри.

Село Ісаєве розташоване на відстані близько 135 кілометрів від Одеси. Дістатися туди можна або автівкою (що, безперечно, зручніше) або автобусом, що їде з Одеси до Ісаєвого два рази на день до 30 жовтня кожного року. Щоб дістатися до пункту призначення, потрібно відправлятися автобусом за маршрутом "Одеса – Покровка". Перший рейс виїжджає з автостанції "Привоз" неподалік залізничного вокзалу о 12:15, другий – о 15:00. Вартість проїзду складає близько 100 грн. Заздалегідь радимо брати в дорогу не тільки фотоапарати та відеокамери, а й плеєр чи цікаву книгу, оскільки доведеться їхати майже три години. Але воно того варте.

Історія навколишнього села бере початок наприкінці XVIII століття, коли чималий шмат щойно "віджатої" у Османської імперії землі був подарований генерал-майору російської армії Івану Ісаєву. Спочатку в селі поселилися кріпаки-втікачі – 52 особи, серед яких було лише чотири жінки. Сам населений пункт отримав назву за прізвищем свого власника – "Ісаєвка", яке з роками перетворилося на більш русифіковане "Ісаєве". На почату ХІХ століття тут була зведена мурована церква Казанської богоматері, що збереглася до наших днів і нещодавно була відреставрована. Ця церква розташована практично навпроти садиби. Їй вже більше 200 років. За часів радянської влади тут був дитячий садок. Так що вона не сильно постраждала.

В 1860 році Ісаєве купив місцевий землевласник Василь Никитін, але незабаром більша частина володінь відійшла родині Гижицьких. Донька голови родини, Любов Гижицька, взяла шлюб з тим самим славетним Іваном Курісом, який у 1899 році, після смерті старого Івана Гижицького, і став повноправним власником маєтку. На той час там вже був невеличкий палац, але в 1903, по народженню п'ятої дитини, Курісам в старих стінах стало затісно. І за два роки Ісаєве прикрасив вже новий – нарядний і величний – комплекс з чудовим як зовнішнім, так і внутрішнім оздобленням.

Ісаєвський палац мав стати справжнім раєм на землі для родини Курісів. Сім'я мала гарний смак, чималі кошти і доволі відоме в Російській Імперії прізвище, щоб дозволити собі будувати дійсно вражаючі ансамблі. Але насолодитися життям у розкішній будівлі Курісам так і не довелося: у 1905 році в країні почало набирати обертів народне невдоволення, люди палили та знищували маєтки можновладців, тож родина Курісів вирішила не випробовувати долю й не перебиратися у свій ісаєвський маєток, навіть незважаючи на те, що селяни вважали їх добрими панами, які їх ніколи не ображали. Як наслідок, маєток так і залишився чекати на свої найкращі часи.

Зараз в будівлі палацу Курісів в Ісаєвому розташовано корпус "Ісаєвського професійного аграрного ліцею" – це, напевне, його і зберегло, на відміну від "брата" в Покровському. Нащадки ж Курісів нині мешкають у Франції: свого часу в маєтку жив і працював французький художник Люсьєн Монод, який пізніше і приютив у себе емігрантів-втікачів, власників величних палаців на Одещині.

Примітно, що доля берегла пам'ятку від руйнувань. Навіть у часи Другої світової, коли в Ісаєвому йшли пекельні, завзяті бої, в палац не влучив жоден снаряд. Будівля збереглася в найкращому з можливих вигляді – враховуючи, які часи минули з того моменту, як його збудували. Місце тут тихе і дуже-дуже гарне, а сам палац чудово доповнює красу ісаєвської природи.

У місцевих жителів є легенда, що маєток зміг вціліти тільки завдяки духам членів родини Курісів, які і досі мешкають у його підземеллях і охороняють своє родинне гніздо для нащадків. Як стверджують робітники ліцею, який зараз міститься у стінах палацу, доволі часто вночі тут можна почути чиїсь кроки та голоси, від яких стає дещо моторошно.

Історія плацу Курісів в селі Ісаєве дійсно вражає. Видно, що родина будувала його з любов'ю, натхненням та вірою у безтурботне майбутнє у його стінах. І у наші дні відчувається ця любов до свого майбутнього домашнього затишку цієї родини з грецьким корінням. І студентам коледжу, які зараз вчаться у стінах палацу, насправді дуже пощастило, що їм випала нагода доторкнутися до такої історії. А незабаром, на наступній "зупинці" нашої мандрівки палацами Одещини, ми розповімо і про інший, відоміший палац родини Курісів – Покровський Замок.

Одесса Депо