• 1935
• 4

Навіщо убивали тварин на будівництві найвищої піраміди в Україні

Навіть у звичайному полтавському селі можна знайти цікавинку, аналогів якій ще треба пошукати у світі

Останньою зупинкою у Полтавській області стане село Комендантівка у Кобиляцькому районі. Це населений пункт, яких по країні розкидано сотні й тисячі. Проте в ньому знайшлося місце для цікавинки, яка є унікальною не лише для Полтавщини, але й для України і навіть для Європи.

Єгипетські піраміди – єдине з Семи чудес древнього світу, що дожило до наших часів, – у минулі століття настільки вражали подорожуючих, що ті, повернувшись додому та маючи час, натхнення і гроші, робили й собі усипальниці на єгипетський манер. Загалом у Європі збудували декілька пірамід. Від більшості з них збереглися хіба що залишки, проте три піраміди існують і донині. Одну, споруджену з бетону між 18 і 12 роками до н. е. для давньоримського претора Гая Цестія Епулона, і досі можна побачити у Римі. Вона є найвищою у Європі – її висота сягає 36,4 метра. Ще дві піраміди, менші за розмірами, побудовані в Україні. Одною з них і може похвалитися Комендантівка.

Доїхати до села з незвичайною усипальницею можна рейсовим автобусом з Полтави спочатку до Козельщини, а звідти – до самої Комендантівки. Інший варіант доїзду – через Кобиляки.

Поїздка власним автомобілем комфортніша і швидша. Їхати треба трасою на Кременчук. Відстань від Полтави до Комендантівки складає 100 кілометрів.

Верхівку піраміди можна побачити вже на в'їзді в село, по праву руку. Усипальниця самотньо стоїть поруч з місцевим цвинтарем. Навколо чисто, прибрано, кругом клумби з квітами. Нині до історичної споруди прибудована невеличка церква. Саму ж піраміду ремонтують. Вікна, щоправда, поставлені металопластикові, проте шанувальників старовини заспокоюють, мовляв, з часом "пластик" замінять на вітражі.

Попри осучаснення нинішніми упорядниками, піраміда зберегла досить автентичний вигляд. Міцні гранітні блоки, що утворюють півтораметрові стіни, зібрані докупи вапняними швами.

Піраміда створена за мотивами усипальниць племені майя, попри те, що офіцера царського флоту Олександра Білевича надихнули на будівництво саме згадані вище піраміди біля Гізи. На початку 60-х років ХІХ століття він побував у Єгипті у складі обмеженого контингенту російських військ і, під враженням від побачених гробниць фараонів, започаткував у 1864 році будівництво оригінальної усипальниці у власному маєтку на Полтавщині.

Піраміду Білевича будували з гранітних блоків з місцевого кар'єру, які возами тягнули до місця будівництва, там обробляли і тросами витягували по дерев'яних жолобах нагору. Блоки скріплювалися між собою вапняним розчином, замішаним на крові щойно забитої худоби з додаванням яєчних білків. Незважаючи на невеликі розміри споруди, процес будівництва був досить тривалим і розтягнувся на 13 років.

Відомо, що у піраміді Білевич поховав свою дружину. Проте не зовсім зрозуміло, чи її смерть спонукала його до будівництва.

За однією з версій, Софія Білевич померла у 1864 році, і невтішний Олександр на її пам'ять взявся побудувати екзотичну для цих країв Софіївську церкву у вигляді трьохярусної піраміди. За іншою, трагічна подія сталася у 1877 році, і тоді вже усипальниця була висвячена на церкву.

Підземний ярус споруди складали три поховальні камери, сполучені між собою ходами. На першому поверсі розміщувався іконостас і вівтар, там проводилися служби. Другий поверх служив дзвіницею – дзвін, слід зазначити, був один. Увінчував споруду хрест.

Сам Олександр Білевич, що з 1895 став предводителем місцевого дворянства, помер у 1916 році і також був похованих у піраміді-церкві на честь його дружини. Але спочити у спокої подружжю не судилося: наступного року Російська імперія рухнула, родинний мавзолей був розграбований. У радянські часи тут облаштували склад для хімікатів.

Релігійний характер використання піраміди відновився у 2004 році, коли тутешній священик та його п'ятнадцять дітей самовільно зайняли усипальницю і зробили до неї прибудову. Місцеві мешканці розповідають, що прибудова була і раніше, і саме в ній зберігалися хімікати, але її зруйнували за вказівкою голови районної ради.

Нині в піраміді знову облаштована дзвіниця та церква, де проводять обряди вінчання та хрещення, незважаючи на поховання трьох Білевичів у підвальній частині. Перед входом до храму жителі Комендантівки поставили імпровізований надгробок Олександру та Софії Білевичам, а також їхньому сину Петру.

Попри те, що нинішня подорож закінчується, слід згадати, що найменша зі збережених до наших часів пірамід також заховалася на Полтавщині. Але для того треба їхати у інший – Пирятинський – район, в село Березова Рудка.

Побудована ця піраміда також наприкінці XIX століття юристом Гнатом Закревським, який перебував на службі в імператора Олександра III, був членом масонської ложі і захоплювався єгипетською культурою. У цій споруді поєднані класичні форми єгипетської піраміди і язичницька атрибутика з православними символами. Вхід в каплицю колись "охороняла" привезена Закревським з Єгипту статуя богині Ісіди, а на портику над входом розташовувався православний хрест. По центру зали знаходився православний вівтар з великим кам'яним хрестом.

За іронією долі, Закревський помер саме в Єгипті, у 1906 р. Його забальзамоване тіло було доставлене в Березову Рудку, проте за радянської влади каплиця була традиційно розграбована та перетворена на комору.

На відміну від Комендантівки, у Березовій Рудці збереглося більше згадок про панські часи. Є і руїни садиби Закревських з двоповерховим мурованим палацем у необарочному стилі та флігелями обабіч, і старовинний парк площею 45 га, що нині є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Тут бував Тарас Шевченко, який приятелював з молодшим Закревським – Віктором, збереглися портрети поміщика і його дружини, виконані Шевченком. Бував тут і письменник Євген Гребінка. Втім, лишимо Березову Рудку для нових подорожей, адже Полтавщина зберігає ще чимало цікавого і невідомого, і однієї невеликою поїздкою всіх її таємниць не розкрити.

1. Тамтур
2. Новини