Сенатская площадь
Одна из центральных площадей Санкт-Петербурга. Расположена в западной части Александровского сада.Сенатська площа була названа так 1763 року після розміщення на ній урядового установи Сенату. Для потреб держави був пристосований колишній особняк віце-канцлера Бестужева-Рюміна. В даний час - резиденція Конституційного Суду Російської Федерації.
Сенатська площа є однією з найстаріших площ Санкт-Петербурга. Вона почала формуватися вже в 1704 році, спочатку як частина гласиса при Адміралтействі. Адміралтейство замислювалося не тільки як верф, а й як фортеця. Тому навколо нього і знадобилося створити вільний простір.
Південну частину майбутньої Сенатській площі обмежував Адміралтейський канал, по якому до верфі сплавляли колоди.
Коли Адміралтейство втратило своє значення як фортеця, ця ділянка гласиса прийняв значення міській площі. У 1710 році тут, на березі Неви, побудовано першу дерев'яну будівлю Ісаакіївській церкви. Пізніше воно перебудовувалася в камені, але не змогло довго проіснувати на низькому болотистому березі річки. В результаті Ісаакіївський собор став обмежувати протилежну (південну) частину Сенатській площі.
З 1727 роки від Сенатській площі до протилежного берега Неви наводився наплавний плашкоутний Ісаакіївський міст.
У південно-східній частині площі, на її розі з Англійській набережній, перебувало фахверкове будівля - палац князя Меншикова. Після смерті князя воно було передано віце-канцлеру А. Остерману, а в 1744 році - канцлеру А. П. Бестужева-Рюміну. Для нового власника тут було споруджено будинок в стилі бароко. Після сходження на престол Катерини II сюди з будівлі Дванадцяти колегій переїхав Сенат. З цього моменту (з 1763 роки) площа стала іменуватися Сенатській.
У 1782 році на площі був відкритий пам'ятник Петру I ( «Мідний вершник»). Після цієї події площа отримала нову назву - Петровська площа. Однак серед петербуржців ця назва не прижилася, площа як і раніше в побуті називали Сенатській.
У 1820 році біля в'їзду на Ісаакіївський міст був споруджений гранітний берегової устої.
До 1823 році з будівництвом нової будівлі Адміралтейства остаточно сформувалася східна частина Сенатській площі. У 1834 році було завершено будівництво будівлі Сенату і Синоду.
14 грудня 1825 року біля підніжжя пам'ятника Петру I вишикувалися повсталі полки, які відмовилися дати присягу новому царю Миколі I. Всього на площі було близько трьох тисяч повсталих, які були оточені вже прийняли присягу військами. На цьому місці пострілом П. Г. Каховського був смертельно поранений Санкт-Петербурзький військовий генерал-губернатор, граф Михайло Милорадович. Повстання було придушене.
У 1874 році Сенатська площа стала частиною влаштованого у Адміралтейства Олександрівського саду. Біля пам'ятника Петру I були розбиті клумби і газони, посаджені низькорослі дерева. З боку Ісаакіївського собору посадили дуби. Між пам'ятником і алеєю влаштували альпійську гірку.
У 1890 році частина саду у «Мідного вершника» скасували. Простір, що звільнився перевлаштувати в площа, замостили бруківкою. Тут був побудований павільйон для укриття від дощу, розібраний в 1903 році за старістю.
У 1925 році до 100-річчя повстання декабристів площа отримала існувала до 2008 року назва - площа Декабристів.