Дерібасівська

Вулиця Дерібасівська — пішохідна вулиця в центрі міста Одеси (Україна), яку вважають головною вулицею.

Історія вулиці

На карті міста вулиця з'явилася у 1811 році під назвою Гімназична. Свою назву вулиця отримала на честь Жозепа де Рíбаса у 1812 році, за розташуванням його будинку на цій вулиці, у якому пізніше жив його брат, Фелікс де Рібас. Із приходом до влади комуністів назву вулиці було змінено на Лассаля (з 1920 року), а після загибелі у 1938 році Чкалова — Чкалова (з 1939 року). Історичну назву було повернено із включенням Одеси до складу Королівства Румунії у 1941 році, і за дивним збігом обставин зберігатися після повернення більшовиків.

Наразі це загальновідома пішохідна вулиця міста, яка є традиційною приймальницею таких свят міста, як: Одеська Гуморина та День міста.

Визначні пам'ятки

Міський сад

Поряд з Дерібасівською, між вулицями Преображенська та Гаванна, розташований перший парк Одеси, побудований у 1803 році, майже відразу після заснування міста, братами Хосе і Феліксом де Рібас. У 1806 році Фелікс подарував місту ділянку землі, що стала першим міським садом.

З середини 2006 року міський сад перебував на реставрації, а в травні 2007 року знов відкрився для відвідувачів. У парку з'явився співаючий фонтан, було відреставровано круглу криту сцену, де проходять виступи симфонічних оркестрів. Також міський сад (в Одесі кажуть: міськсад) відомий своїми пам'ятниками: деякі з них стали символами Одеси. Це пам'ятники левові, монумент «Дванадцятий стілець», встановлений на честь книги Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців», пам'ятник Леоніду Утьосову, і пам'ятник пілоту та спортсмену початку XX століття Сергію Уточкіну.

Пам'ятник Де Рібасу

Установлений на самому початку Дерібасівської вулиці, на розі з вул. Качинського. Скульптор — заслужений художник України Олександр Князик. Де Рібас зображений таким чином, що в одній руці він тримає лопату, а в другій — план міста.

Бюст Людовика Лазаря Заменгофа

Перший і єдиний в Україні бюст творця мови есперанто Людовіка Лазаря Заменгофа розташований у дворику Дерібасівської, будинок 3. Встановлений у 1959 році. Скульптор Микола Блажков.

Джерело