Іванова гора
Іванова гора — місце для Полтави святе. Як і все сакральне, гора стала мішенню для профанного, яке її в чомусь профанує, а в чомусь робить ще більш відомою. Тут, поблизу відновленого Успенського собору, стоїть, полискуючи червоною металочерепицею на даху, один з кращих полтавських ресторанів. Назва? Звичайно ж, «Іванова гора». Полтавський лікеро-горілчаний завод випускає горілку під такою ж назвою.
А що? Сама ж назва в сучасній топоніміці Полтави не відмітилася ніяк: площа ця з чудовим видом на місто навколо та внизу, називається зараз Соборним майданом. Ось вам і десакралізація священного...
Іванову гору історики ототожнюють з літописним городищем Лтавою, згаданим під 1174 роком. Археологи знайшли тут сліди життєдіяльності скіфського періоду (це ще раніше було, як хто не в курсі). Та краще надам слово самим полтавським інтелігентам:
«Іванова гора — це священне місце, сюди люди приходять, щоб відчути ауру віків, вклонитися в глибокій шані нашим пращурам, які саме тут заснували наше місто і багато з яких кістьми лягло в цю святу землю. Це місце відмолене багатьма поколіннями наших дідів і прадідів. Тут Полтава говорить з богом. Тут Полтава вклоняється Слову, яке само є бог і яке вивело український народ з пітьми неволі й бездержавності. Тут не місце глитати галушки і обпиватися сивухою».