Колочава
Колочава – унікальне село на Закарпатті.
Село Колочава Міжгірського району Закарпаття розкинулося на території Синевирського національного парку. Засноване кріпаками-втікачами, нині це одне з найбільших сел Закарпаття.
Перша письмова згадка про нього датується 1463 роком. З Колочавою також пов’язане ім’я легендарного опришка Миколи Шугая (Сюгая), що жив тут наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Чеський письменник Іван Ольбрахт, який часто приїжджав у Колочаву, 1933 року написав роман про Шугая, завдяки якому це село й досі залишається популярним у чеських туристів.
Нині у Колочаві працює музей Ольбрахта, а загалом тут аж 10 музеїв. Найстаріший з них – краєзнавчий, який розташувався у дерев'яній церкві Святого Духа, збудованій наприкінці XVІІІ століття.
Одним із найпопулярніших серед туристів є музей архітектури і побуту "Старе село", де просто неба відтворене поселення стародавньої Верховини. Він налічує близько двох десятків будинків та господарських споруд.
Експонати ознайомлюють відвідувачів із 300-річною історією побуту овчарів, шевців, лісорубів, а також дозволяють долучитися до звичних занятть колишніх місцевих жителів: навчитися робити овечий сир чи ткати на стародавньому верстаті. Також на території "Старого села" знаходиться Долина крокусів, що навесні вкривається сотнями квітів.
Не менш популярним є музей історії вузькоколійних залізниць "Колочавська вузькоколійка", що розташований на території "Старого села". Найбільша гордість музею - раритетний паротяг із десятьма вагонами, кожен із яких відтворює процес транспортування за різної влади у регіоні: чеські пасажирські вагони, радянський товарняк, угорський вагон для перевозу худоби, і звичайно ж, вагони для транспортування деревини.
Крім того, у Колочаві є музеї "Чеська школа", "Радянська школа", "Бункер Штаєра" часів УПА, музей лісорубства та плотогонства "Колочавський бокораш", угорська оборонна система часів Другої світової "Лінія Арпада" та ін.
Чудові світлини ви зможете зробити близько 20 памятників, встановлених у Колочаві. Серед них - пам'ятник заробітчанам, вівчарю, Боркотані, шабатним гусям.
І насамкінець. Населення Колочави понад 7 тисяч осіб, протяжність з одного кінця села до другого 15 км. Існує чимало легенд про походження назви селища. Найпопулярніша з них розповідає про те, що береги річки, яка протікає через село, колись були дуже болотистими. Отож, коли перші поселенці просувалися ними, то вода набиралася у постоли (взуття) та видавала специфічні звуки: "чавк-чавк". Через це річку назвали Чавка. Як перших жителів запитували, де вони живуть, то чули у відповідь: "Коло Чавки". Із часом назва річки трансформувалася у Колочавку, а мальовниче село, яке вона омивала, прозвали Колочавою.
Укрінформ