Луцьк
Луцьк (пол. Łuck, нім. Luzk, їдиш לוצק, лат. Luceoria) — місто в Україні, обласний центр Волинської області. Політичний, культурний і релігійний центр Волині. Сучасні мешканці міста Луцька лучани зберегли незмінною стародавню назву племені «лучан», що мешкало в околицях міста Луцька та в Луцьку. Місто розташоване на перетині торговельних шляхів, що вели до країн Заходу та Балтії, Луцьк поступово перетворився на важливий економічний центр; судноплавні артерії з'єднували місто з Києвом, портами України та інших чорноморських держав. Однак розвиток стародавнього Луцька був би неможливий без вигідного оборонного розташування — з півночі та заходу межі міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав Глушець, схід оточили непрохідні болота. Звідси і назва міста — Лучеськ — від слова «лук», тобто «колін, вигин ріки». Інша легенда пов'язує назву «Лучеськ» з ім'ям вождя східнослов'янського племені дулібів — Луки, який і започаткував стародавнє місто.
Екскурсії в Луцьк з Києва стали дуже популярні, та набирають багато відвідувачів, які цікавляться історією минулих часів.
Існують інші легенди про назву міста. Вперше згадка про Луцьк з'явилася у Іпатіївському літопису (датована 1085 роком), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир I Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на істотну перепону на шляху загарбників. Ця фортеця витримала облогу військ польського короля Болеслава II Сміливого, Андрія I Боголюбського, галицьких князів Володимира Володаревича та Ярослава I Осмомисла. Місто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди, однак у середині XIII століття лучани були змушені зруйнувати свої оборонні укріплення. Вже у ті часи Луцьк відігравав роль економічного та адміністративного центру Волинського князівства, яке у складі Галицько-Волинської держави перегорнуло одну з найважливіших сторінок українського державотворення.
1340 року Луцьк отримує статус столиці Галицько-Волинського князівства. В цьому ж часі зводиться резиденція князя Любарта — Луцький замок. Це одна з небагатьох давніх споруд готичного стилю, які збереглися в Україні. Замок має три вежі: В'їзну, Владичу і Стирову. Всередині замку розташовувався кафедральний собор Івана Богослова — храм класичного візантійського стилю. У XV столітті в ньому висвячували московських єпископів. З амвону церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила. Розкопки давнього храму в середині 80-х років XX століття виявили за апсидою церкви поховання титулованих осіб, зокрема — князя Ізяслава Інгваровича, син Інгвара Ярославича, який загинув під час битви на річці Калка. Історики припускають, що саме тут був похований і Великий князь Любарт.
