Шаргород
Шаргород (раніше Княжа Лука, Плебановка) — місто в Україні, адміністративний центр Шаргородського району Вінницької області. Розташований на Східному Поділлі над річками Мурашка і Ковбасна.Історія
В кінці XV століття тут знаходилося селище Корчмарово.
Універсалом від 26 березня 1579 року польський король Стефан Баторій наказав збудувати в цьому місці замок.
Зміцнення було закладено на високому мисі при злитті річок Мурашки і Ковбасної 28 травня 1585 року відомим італійським зодчим Бернардо Морандо, архітектором укріплень польської фортеці Замостя, на замовлення великого канцлера коронного Яна Замойського.
Замок мав цитадель з п'яти веж, на його озброєнні була найсучасніша на ті часи далекобійна артилерія. Фортеця назвали Шаргород - на честь Флоріана Шарого, засновника дому Замойських.
26 січня 1588 король Сигізмунд III надав Шаргород Магдебурзьке право, статус містечка і герб із зображенням Святого Флоріана, який тримає в правій руці щит з гербом Замойських (три золотих перехрещених списи в червоному полі), а в лівій - посудина з водою, заливає полум'я.
У систему оборонних споруд міста входило будівлю синагоги кріпосного типу, споруджена в 1589 році на південно-східній околиці.
Князі Замойські, маючи досвід ділових контактів з євреями, старалися, мабуть, підтримати розвиток Шаргородської громади: чи без їх допомоги євреї могли звести кам'яну споруду таких значних розмірів.
У 1595 році Шаргород зруйнували козаки Северина Наливайка, примусивши до втечі місцевий гарнізон.
Кілька битв відбулося тут в роки Визвольної війни. У серпні 1648 року фортецю було взято загонами полковника М. Кривоноса, в березні 1649 її відстояли від сильної польської армії.
Однак відповідно до умов Зборівського миру 1649 року кордон між королівськими і козацькими землями проходила поблизу Шаргорода.
Гарнізон фортеці не зміг відбити весняний рейд 1651 року гетьмана Мартина Калиновського і був змушений здати Шаргород.
За умовами Андрусівського миру 1667 року Шаргород залишився в складі Речі Посполитої.
У 1672 Шаргород захопили турки, які називали його Кучук-Стамбулом (Малим Стамбулом) і утримували до повернення Польщі в 1699 році.
1793-1917
Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році Шаргород увійшов в Могилевський повіт Подільської губернії Російської імперії.
У 1903 році чисельність населення містечка становила 1011 осіб, тут діяли цегельний завод, повітове і парафіяльне училища, аптека, кілька торгових лавок, а також православний монастир, дві православні церкви, католицький костел з каплицею і дві синагоги.
1918-1991
В ході Великої Вітчизняної війни з 22 липня 1941 до 20 березня 1944 селище було окуповано німецько-румунськими військами і включено до складу "Трансністрії".
У 1977 році найбільшими підприємствами селища були виноробний комбінат і маслоробний завод.
У 1986 році Шаргород отримав статус міста.
У січні 1989 року чисельність населення становила 10 570 осіб.
28 листопада 1990 року частка території міста була виділена в окремий населений пункт Слобода-Шаргородська.
після 1991
У травні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію знаходилися в місті АТП-10549, цукрового заводу, заводу продтоварів, райсільгосптехніки і райсільгоспхімії, в липні 1995 року було затверджено рішення про приватизацію маслосирзаводу.
У 1997 році знаходилося тут ПТУ № 25 було ліквідовано.
У листопаді 2001 року до господарського суду Вінницької області визнав цукровий завод банкрутом.
З 2006 року зусиллями московського бізнесмена і вченого Олександра Погорєльського в Шаргороді проводяться бієнале сучасного мистецтва і архітектури: «Арт-містечко Шаргород» та «Арх-містечко: Шаргород».
У 2009 році в Шаргороді була відкрита скульптура художниці Жанни Кадирової «Пам'ятник новому пам'ятнику».
