Свято-Духів скит
Древній Монастир-Скит, розташований на одній з Почаївських гір поблизу Свято-Успенської Лаври. Матір Божа, що виявила тут диво ще в далекому 1197 році, і до нині не покидає це місце.
Місцевість, де спочатку заснована православна обитель, представляла собою густий, непрохідний, незайманий ліс, в якому привільно і у великій кількості жили дикі звірі та птахи. Здавалося, що в цілій Європі не було місця для проживання їх більш вигідного, ніж те, яке мали вони в цих лісових пущах. Мальовнича, багата дичиною місцевість, привертала до себе увагу навколишніх жителів. Бувало, сусідні поміщики (бояри) зі своїми людьми приїжджали в цю місцевість не стільки, втім, для полювання, скільки, за зауваженням Туркула, (богобоязливого і благочестивого поміщика з Тернополя), для того, щоб помилуватися місцевістю і подивитися красу її мешканців. Приїзд поміщиків з людьми і полювання в цих місцях бували два рази в рік — восени та весною.
Головний скитський храм побудований з випаленої цегли в два поверхи. Над передньою частиною церкви підноситься дзвіниця, а над середньою — головний, великий купол, оточений п'ятьма малими главками. Освячена церква була в 1903 році. Головне престольне свято — День Святого Духа. Напередодні цього дня, на Трійцю, після обіду, при великому скупченні народу приносили хресним ходом з Лаври на Скит Почаївську чудотворну ікону Божої Матері, перед нею служили молебень, потім бдіння, на якому помазував прочан освяченим єлеєм архієрей. На наступний день відправлялася архієрейська служба і молебень. Після цього чудотворну ікону переносили в Лавру.
Джерело