Тараканівський форт
Форт має форму ромба зі сторони до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом з земляними валами, укріпленими потужними стінами. У центральній частині форту була побудована двоповерхова казарма, в якій ведуться чотири підземних хода, прокладанні під другим земляним валом. Там розташовувались жилі, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складається зі 105 так званих безпечних казематів, та щоб туди попасти, треба було пройти подвійну лінію оборонних кордонів.
Форт мав багаточисленний гарнізон (у казематах форту могло розміститися 800 чоловік) тв був добре озброєний (оснащений дальнобійними гарматами крупного калібру).
Після третього розподілу Польщі в кінці XVIII ст. по лінії Збараж – Броди – Берестечко – Сокаль пройшов кордон між Російською та Австрійською імперіями. Для оборони своїх західних кордонів російська влада приймає рішення будувати систему оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів – Київ будується й Дубенський форт, який став відомим в наш час як Тараканівський форт.
Роботи по нарощуванню вершин для Нової Дубенської фортеці почались ще у 60-ті роки XIX ст. Головним ідеологом будівництва ряду укріплених районів став воєнний інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен. У 1973 році на возведення форту виділили 66 мільйонів рублів. У 70-80-ті роки XIX ст. форт достатньо інтенсивно будували. Окрім каменю та цеглини використовували в будівництві новіший на той час матеріал – бетон. Нарешті, у 1890 році форт оглянули члени царської сім’ї, що свідчило про готовність об’єкту.
Перші випробування для форту приходяться у роки Першої світової війни. На початку війни у 1915 році частини південно-західного російського фронту відійшли з форту без бою. Руйнування об’єктів укріплення почалися влітку 1916 року, коли у час Брусиловського прориву російські війська вибили з цих укріплень гарнізони 4-й австрійської армії. В тих боях загинуло 200 австрійських солдат, котрі поховані біля форту.
В часи Другої світової війни бої за форт не велись.
У 1965 році Міністерство торгівлі УРСР зробило спробу оборудувати на базі форту склад консервної продукції. Були проведені роботи по очищенню казематів, виготовлені стелажі, двері, проведено освітлення, але надзвичайна вологість та випаровування не дали змоги зберігати продукти. Штаб Прикарпатського воєнного округу також зробив спробу оборудувати склад автотракторних запчастин. Були проведені надзвичайно важкі підготовчі роботи, але від ідеї відмовилися по тій же причині.
Новодубенський форт на сьогоднішній день руйнується, оскільки не розглядається місцевою владою як важливий об’єкт, а також терпить навали металошукачів та «чорних археологів». Однак подібна конструкція вже давно приваблює до себе туристів.