Теперішній храм споруджений на пожертви української греко-католицької громади мешканців Нагірянки в 1910 році на місці дерев'яного, який згорів перед цим. Дерев'яний храм існував у 1664 р., був парафіяльним. У 1784 р., після смерті о. Івана Борисикевича, був прилучений до парафії церкви Святої Покрови.
На захід від храму був сад, город, мешкальний будинок для священика.
Споруда — кам'яна, невелика за розміром, тепер повністю оточена Нагірянським цвинтарем.
У храмі (по лівому боці) є пам'ятна таблиця з прізвищами, іменами людей, які віддали життя, беручи участь у Визвольних змаганнях 1918–1920 років у складі УГА та Армії УНР.
Сьогодення
Щонеділі у церкві служаться Святі Літургії. Багато років храм тішить своїх парафіян особливою святістю та атмосферою, що дихає відлунням давніх поколінь. Інтер'єр храму створює враження величі і благородства.