Вітряна брама
Вітряна брама — брама в Старому місті Кам'янця-Подільського, що примикає до башти Стефана Баторія. У комплексі з баштою брама є пам'яткою містобудування та архітектури України національного значення. Брама довгий час була північними воротами міста.
1585 року із заходу впритул до башти Стефана Баторія було прибудовано прямокутний у плані прибрамний корпус із проїздом, який мав стрілчасте склепіння. Цю роботу було виконано за сприяння начальника кам'янецької фортифікації Миколая Бжеського за участю Камеріно Рудольфіно — придворного будівничого короля Речі Посполитої Стефана Баторія.
На початку 18 століття браму в башті стали називати Вітряною: тут, за легендою, 1711 року під час відвідин Кам'янця-Подільського російським царем Петром I з його голови вітром зірвало капелюх.
Вітряна брама суцільним кам'яним муром з'єднувалася з Турецьким бастіоном. У середині 1930-х років, щоб поліпшити умови проїзду, ділянку оборонного муру, що примикав до Вітряної брами із заходу, розібрали на ширину проїзду. Газета «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський) 8 серпня 1940 року писала: „Кілька років тому у цьому місці ще був тільки вузький темний проїзд. Зараз, крім старовинного історичного проїзду, у віковому мурі пробито другий в'їзд у місто, поширено брук. «Вітряна» брама залишилася зі своїм темним кам'яним склепінням як пам'ятник далекого минулого“.
Через Вітряну браму до міста в'їжджали всі, хто прибував до Кам'янця-Подільського з півночі. Так, у жовтні 1846 року, в'їхавши через цю браму, розпочав тижневе знайомство з містом 32-річний поет і художник Тарас Шевченко. А через кілька років через цю браму в'їжджали до міста 15-річний Степан Руданський (1849 рік), 17-річний Анатолій Свидницький (1851 рік), щоб розпочати навчання в Подільській духовній семінарії. Уже в наші дні тут обдумував сюжетні ходи роману «Поділля — колиско і доле», письменник Броніслав Грищук. Саме тут, біля Вітряної брами та Кушнірської вежі, з особливим натхненням пишеться сучасному кам'янецькому поетові Аркадію Браеску, про що він зізнається читачам у збірці «Не правлене сумління» (2003).