Ісаакіївський собор
Найбільший православний храм Санкт-Петербурга. Ісаакіївський собор, який 150 років залишається найбільшим і красивішим храмом Петербургу, одним з головних символів міста, має вельми драматичну долю — його будували чотири рази.Роботу стримували цілий ряд причин ‑ численні побажання царів, неточні технічні розрахунки, а також те, що фундамент ставився на болоті. Довелося забити в землю близько 11 тисяч паль і покласти на них в два ряди обтесані гранітні блоки. На цій могутній опорній подушці і зводився собор. Виникли проблеми й зі встановленням 48 монолітних гранітних стовпів масою 114 тонн кожен, які призначалися для портиків. Зусиллями тисяч кріпосних ці колони доставили до Петербургу з Фінляндії.
Монферран ухвалив неординарне архітектурне рішення: встановити колони до зведення стін. У березні 1822 року у присутності царської сім'ї і натовпу містян була піднята перша колона. Останню ж поставили тільки через 8 років, і лише тоді почалося будівництво стін. Коли все вже йшло до фіналу, на дах підняли величезний сферичний купол діаметром 22 метри. Його мідну обшивку тричі заливали розплавленим золотом. На куполі встановили хрест значних розмірів. Монферран відмовився від традиційної для російських церков дзвіниці, проте зберіг властиве їм пятиголов'я, розставивши по кутах будівлі башти з куполами. Кам'яна громада собору разом з куполом і хрестом піднялася над містом більш ніж на 100 метрів.
Будівництво собору завершилося 1848 року, проте ще 10 років знадобилося для оздоблення інтер'єру. Урочисте відкриття й освячення Ісаакіївського собору, який був проголошений кафедральним собором Російської Православної церкви, відбулися 11 червня (30 травня по ст. ст.) 1858 року.
Після Жовтневого перевороту храм розграбували У травні 1922 року в ході кампанії вилучення церковних цінностей з Собору вилучили 48 кг золотих виробів, понад 2 тонни срібних прикрас. Його настоятель протоієрей Леонід Богоявленський був заарештований, а храм став обновленським. 1928 року служби припинені: президія ВЦВК 18 червня 1928 року ухвалив «залишити будівлю собору у винятковому користуванні Главнауки як музейний пам'ятник». 12 квітня 1931 року в соборі було відкрито один з перших в Радянській Росії антирелігійних музеїв.