Шарівський палац
Проектування замку почалося в 19 столітті за Павла Ольховському поблизу річки Мерчик. Однак під заступництвом поміщика садиба незабаром почала руйнуватися і її викупив магнат Леопольд Кеніг.
Цукровий магнат Кеніг подарував Шарівському палацу друге життя, несучи новомодні елементи в архітектуру будинку. У підсумку замок отримав цікаве готичне забарвлення, а з ним і загадковість.
Палац Кеніга також називають цукровим замком і ось чому.
Так, згідно з легендою дружина цукрового барона була на рідкість красива і приваблива. Всіма правдами і неправдами, кажуть, що навіть чаклунськими чарами Кенігу вдалося одружити на собі красуню, але закохати її в себе він не зміг. Його дружина мріяла влітку кататися з гірки на санях, а барон, бажаючи догодити дружині, розпорядився засипати цукром одну з височин біля замку. З тих пір пагорб називають цукровою гіркою, а саму садибу – цукровою.
Кажуть, що барон Кеніг, який втік від комуністів на початку революції, був винятковим естетом. Якось йому здалося, що дахи селянських хат виглядають з вікна його палацу занадто маргинально і брудно.
Тому Кеніг вирішив відселити селян до Башкирії, а їх оселі спалити. Люди так і не прижилися на нових територіях і незабаром повернулися в Шарівку, відбудували свої будинки заново, але далеко від палацу цукрового барона.
Садиба дійсно вражає архітектурним розмахом і мальовничістю. Вишуканий родинний маєток оформлено в неоготичному стилі, парадний вхід прикрашений витонченими восьмигранними вежами зі шпилями. У замку Кеніга налічується 26 кімнат.
За тодішніми мірками це був королівський розмах. До наших днів також зберігся кабінет барона з меблями і бібліотекою. Від головного ганку до вітіюватого кам’яного мосту ведуть незвичайні сходи. По обидва боки від мосту відривається мальовничий вид на колись панські володіння. Раніше тут також були фонтани з кришталевою питною водою, пробувати яку було дозволено тільки барону.
Парк Шарівського палацу
На території Шарівської палацу також простягається ландшафтний парк з незвичайною липовою алеєю. Родзинкою є те, що липи стрижуть спеціально так, щоб вони росли тільки вгору. Гуляючи вздовж парку, ви обов’язково побачите багатовікові дуби з широкими гілками і могутніми кронами. Колись на навколишніх галявинах збиралися друзі Кеніга для читання і різноманітних ігор. Вхід на територію парку платний – близько 30 гривень.
Ймовірно, ви надихнулися поетичною місцевістю, тому беріть з собою мольберти і фотоапарати! Бажаємо не нудної подорожі.