Шарівка

Шарівка — селище міського типу, центр селищної Ради Богодухівського району. Розташоване по обидва боки річки Мерчика, за 20 км на південь від районного центру і за 13 км від найближчої залізничної станції Водяна.

Історія

Виникнення селища відноситься до початку XVIII ст. Свою назву воно дістало від імені осавула Охтирського полку М. О. Шарія, який ще в 1700 році збудував тут біля річки Мерчика хутір.

У 1709 році Шарій отримав дозвіл на поселення на хуторі переселенців із-за Дніпра в кількості двадцяти сімей. За даними Охтирської полкової канцелярії (1732 рік) в слободі було 23 двори і проживало всього 69 «підданих черкас», які працювали на поміщика.У 1836 році в Шарівці налічувалося 342 чоловіки, які були кріпаками поміщика Ольховського.

На території селища був побудований палац Ольховського, який згодом (як і все селище) став яблуком розбрату під час розподілу влади між поміщиками. Між тим, селяни повинні були сплачувати немалу десятину та терпіли від експлуатації поміщиків. Є факти, коли на селище нападав та розоряв мурафський полковник Танський, що примушувало більшість жителів тікати та шукати притулку серед донецьких, Кубанських степах та Приураллі.Під час реформи 1861 року селище терпіло нових нападів з боку можновладців та знову було пограбовано, що змушувало селян виплачувати більше десятини. Не раз селище піднімало бунт проти місцевої влади.

У 1869 році в селі був збудований винокурний завод, який належав поміщику Ольховському. Господарство поміщика розвивалося за рахунок тимчасово зобов’язаних селян, більшість яких, не маючи змоги викупити наділи, «відробляли» їх на поміщицьких ланах та підприємстві.Населення села в ці роки помітно зросло за рахунок прийшлих найманих робітників. У 1864 році в Шарівці проживало 736 чол.У 1876 році тут було відкрито початкову школу, в якій на 49 учнів працював один вчитель. У 80-х та на початку 90-х рр. XIX ст. навчалося 114 учнів (77 хлопців та 37 дівчаток).

У 1900 році Шарівський маєток купив барон Л. Кеніг. Йому належали також три цегельні заводи, збудовані в слободі. Тим самим, тиск на жителів зростав, та у 1902 році селище не оминуло революційний настрій: під час повстання селяни громили маєтки та вбивали службовців міщанина Кеніга. Але революція була погашена загонами козаків з Костянтинівки, які жорстоко розправилися проти бунтівників: біля ста чоловік було наказано побити нагаями, інших кидали до в’язниці або відправляли до каторги. Через рік селян примусили продати і свої наділи й переселитися в Уфімську губернію.Багато жителів села сподівалися, що, переселившись на нове місце, в них буде можливість мати надійне господарство. Але нові місця не мали ніяких надій на життя: ні хат, ні хліба, ні засобів для нормального існування. Тим самим багатьом довелося повернутися назад. Але ті, хто зумів вернутися, від селища зосталися тільки руїни. Кеніг розпорядився зорати згарище і посадити на попелищах сосновий ліс. Створивши на території Шарівки нову економію, поміщик дав їй своє ім’я — віднині вона називалася Леопольдівка. А селяни, що повернулися з Уфімщини, змушені були оселитися на новому місці, за 1,5—2 км від старого села.

Під час Революції стару владу було скинуто, і селяни під владою повернули свої землі, відбудували хати та відновили господарство. Тут був заснований місцевий Радгосп, який сприяв до росту та модернізації господарської діяльності: селище мало польову техніку, загони для корів, свинарники, поля та городи.

В воєнні часи селище проявило неабияку мужність проти фашистських загарбників. А після війни продовжувало свою аграрну діяльність. Містечко набуває культурно-історичного значення, перш за все, завдяки Ольховського палацу та Шарівського дендропарку, що оточує фасад будівлі.

Географія

Селище міського типу Шарівка знаходиться на обох берегах річки Мерчик, в місці впадання в неї річки Мандричина. Нижче за течією річки Мерчик примикає до села Мирне (Краснокутський район). Вище за течією через 2 км село Хрущова Микитівка. Нижче за течією річки Мандричина примикає селище Першотравневе (Богодухівський район, селище), на річці зроблена велика загата. Село оточене великими лісовими масивами.