Збараж
Збараж – місто Збраразького району, Тернопольської області.
Історія
Першу писемну згадку про нього зустрічаємо у Галицько – Волинському літописі 1211 р.; колись волинське, а тепер галицьке місто вперше згадується в літописах цього року.
Задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в ХІІІ ст. місто належало польському королеві Лешкови Білому (до 1219 р.).
Місцевість, на якій був закладений Збараж, повністю відповідала тогочасним умовам для поселення людини і захищала від нападу ворога. Основну складову частину оборонної системи давньоруського Збаража становили вали і рови. Кам’яних укріплень місто у XIII ст. ще не мало.
З історичних джерел відомо, що збудував його князь Дмитро Корибут, котрий володів навколишніми землями в кінці ХІI ст. Цей замок стояв на місці давньоруської фортеці зруйнованої в середині XIII ст. татаро – монголами. В першій половині ХIII ст. збаражани приймають активну участь в литовсько- польських воєнних сутичках. Внаслідок чого міняються його власники.
У 1434 році Збаражем заволодів князь Федько Несвіцький. У 1463 році дідичем міста Збаража і сіл, що до нього належали став Василь Васильович (Несвіцький). Він першим почав величати себе князем Збаразьким. Через деякий час князі Збаразькі вже належали до числа найбільших землевласників на Волині.
Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража на чолі з князем Василем Васильовичем Несвицьким загинули під навалою. Татари знищили замок, розібрали навіть мури. Син Корибута — князь Іван Збаразький — був убитий, його дружину з наймолодшим сином погнали татари з іншими мешканцями в неволю. Замок перейшов до князя Василя, який в 1481 року відав його синові Семену.
У часи панування поляків, місто адміністративно належало до Волинського воєводства, розташовуючись недалеко від межі з Руським воєводством. 1587 — на місці старого замку збудовали новий. Ще раз зруйнували татари місто 1598 року. У липні 1617 р. під Збаражем стояло табором військо з королем Владиславом IV Вазою.
Краківський каштелян Юрій Збаразький — останній представник — помер у Кракові 1631 р. Після нього місто перейшло до гілки князів Вишневецьких. З 1636 р. Збараж належав князям Вишневецьким — позаяк попередній власник міста Юрій Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців. Справжнім великим випробуванням для міста і його замку стали події 1649 року. Йшов другий рік Визвольної війни українців проти польської шляхти. Польські війська, відступаючи перед козацькими загонами Богдана Хмельницького, приймають рішення зупинитися у Збаражі і тут організувати оборону. 30 червня до міста підходить полк Данила Нечая, а в перших числах липня основні сили козаків на чолі з гетьманом і численна кримська орда, з якою Б. Хмельницький заключив союзний договір.
У зв’язку з тим, що на допомогу полякам вирушили загони короля Яна Казимира, Б. Хмельницький, не знімаючи облоги, вирушає під Зборів, де відбувається генеральна битва. Але зрада кримського хана Іслам Гірея III змушує гетьмана підписати Зборівську угоду, яка на той час була не вигідною для козаків. Але саме вона узаконювала утворення невеликої частини незалежної України в межах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. Після цього була знята облога Збаража і самого замку, під мурами якого полягли тисячі славних синів України, серед яких полковники Морозенко і Бурляй. У 1707 році в Збаразькому замку побували український гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро І. Вони, оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спорудам.
1772 року місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом — Австрійська, від 1867 — Австро-Угорська імперія).
У 1797 році цісар Франц ІІ підтвердив герб міста — зображений верхи на коні св. Юрій, який убиває дракона.
За віденським договором Збараж відійшов до Австрії. Деяке пожвавлення економіки міста, зокрема в галузі приміського сільського господарства, наступило у середині XIX століття, коли під впливом революційних подій 1848 р. цісар Фердінанд скасував у Галичині панщину. З часом довкола міста і замку ростуть передмістя. Виникає Пригородок, Тернопільське передмістя, забудовуються території довкола Оболоні. Другий чинник, який позитивно впливає на розвиток економіки міста, було надання Збаражу статусу повітового центра (1867). На початку XX ст. (25 листопада 1906 року) було відкрито рух залізницею Тернопіль — Збараж.
З часів незалежності України місто має туристичний статус завдяки своїм історико-архітектурним пам’яткам.
Архітектурні пам’ятки:
- Синагога (1537 р.).
- Спасо-Преображенська церква (1600 р., збудована на місці монастиря святого Онуфрія; нині — парафіяльна церква села Залужжя).
- Костел і монастир отців Бернардинців (1627 р.).
- Успенська церква (1755 р.).
- Воскресенська церква (1764 р.; фундатор — міщанин-швець Г. Гимонюк).
- У 1990-ті роки споруджена церква святих Петра і Павла.
- Збаразький замок.
Географія
Розміщене на Волино-Подільській височині, серед гір Медобори на обох берегах річки Гнізна — притоки Серету.
