Вишнівець

Вишнівець, до 1939 року Вишневець — містечко (селище міського типу — смт) Збаразького району Тернопільської області.

Історія

В джерелах 1395 року виникає перша писемна згадка про Вишнівець. Великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитрія Корибута Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі Вишнівець. Тоді на правому березі річки Горинь там, де нині розміщується село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріплений замок для захисту від татаро – турецьких набігів.

У привілеях польського короля Владислава Варначика від 9 липня 1463 року є запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові, який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 році князь Михайло Вишневецький з нагальної потреби зміцнити Старовишнівецьку фортецю, яку часто нищили і руйнували татари. Він зводить новий неприступний замок на лівому березі річки Горинь. З того часу і на декілька віків стає Вишнівець родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких. Відомо, що тут народився Дмитро Байда Вишневецький, засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550 р.), що стала першою предтечею Запорізької Січі на Дніпровських порогах.

З 1569 року місто знаходиться у складі Речі Посполитої та стає важливим торговельним і культурним центром південної Волині. Вишнівець стає резиденцією прийнявших католицизм українських магнатів князів Вишневецьких, які захищали інтереси Польщі. В 1640 році Ярема Вишневецький збудував замок, оборонний монастир Кармелітів. Місто, маючи магдебурію, було великим торговим і ремісничим центром. Проте після підписання Зборівського миру, Вишнівець був ущент пограбований і зруйнований татарами.

На початку ХVI століття останній з князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої, Міхал Сервацій перебудовує розорений родовий замок у пишний палац по стилю французької архітектури позаміських резиденцій. Після смерті Міхала Сервація у 1744 році маєток переходить у власність найближчих родичів князів Вишневецьких – графів Мнешенків (Мнішеків).

У 1793 році Вишнівець внаслідок поділу Речі Посполитої переходить у володіння Російської імперії, та згодом стає центром волості у складі Кременецького повіту Волинської губернії. У 1852 році — містечко стає власністю княгині Абамелек, у 1857 — В. Плятера та 1876 — генерала І. де Толля. У ті часи до Вишнівця було приєднано хутори Вишневий (Варшавка), Мухавець і Чернявський.

В 1846 році Вишнівець стає культурним центром, куди з’їжджаються знаменитості тих часів. Відвідав місто і сам Т. Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії їздив на Волинь та Поділля змальовувати історичні та археологічні пам’ятки. У вересні 1848 року у замку над Горинню побував відомий французький письменник Оноре де Бальзак, який зупинився в князів Вишневецьких. Саме третій опублікований лист письменника до своєї коханої був написаний у Вишнівці.

Попри всі значні втрати Вишнівецький ансамбль і сьогодні залишається одним з найзначніших на Збаражчині, що також дають місту статус туристичного центру.

Географія

Селище міського типу Вишнівець знаходиться на лівому березі річки Горинь (права притока Прип'яті), вище за течією примикає село Загороддя, нижче за течією примикає село Лози, на протилежному березі - села Старий Вишнівець та Федьківці. Через селище проходять автомобільні дороги М19 (E85) та Т 2009. У містечку немає залізничного транспорту. Найближча залізнична станція — Карначівка за 16 кілометрів від Вишнівця.