Туристична компанія «ТамТур»
ТамТур — там, де ти Є!
Працюємо для Вас кожен день з 09:00 до 21:00, неділя — вихідний.
(096) 010-99-77(093) 607-53-09 (viber)(097) 469-27-49(063) 266-22-05 (viber)
  • 3970
  • 5

Вінниця

Історична довідка

З давніх часів вінницькі землі населялись скіфськими і давньоруськими племенами.

Назва міста походить від старослов'янського слова «вѣно» - дар. Існують ще кілька версій, що пояснюють назву міста: «вінниця» - винокурня, де варилися пива винні і Виннички - річка.

У IX столітті тут селилися племена уличів і тиверців, які входили до складу Київської Русі, але з часом цей край відійшов до Золотої Орди, яка захопила ці землі на сто років.

Після перемоги в 1362 армії литовського князя Ольгерда над армією татар, Поділля потрапило під владу литовського князівства. Племінники князя Ольгерда Федір і Костянтин Корятовичі побудували тут міста-фортеці. Коріатовичі побудували на березі Бугу в частині міста, званої «Стара Вінниця», замок (на горі вище Миколаївської церкви). Однак городище цього замку проіснувало до кінця XIX століття і близько 1890 року був зруйновано каменоломнями.У літописному «Списку руських міст далеких і ближніх» (кінець XIV століття), де місто зустрічається під ім'ям «Венічя», перша документальна звістка про Вінницю, яке відноситься до 1396 році, коли Владислав Ягайло, передаючи західне Поділля Спитку з Мельштина, виділив і залишив її в своєму віданні. З цього року Вінницею володів Великий князь Вітовт.

Замок князя Вітовта розташовувався на високій горі, урочище «Замкова гора», і в 1431 році був спалений і зруйнований дощенту під час облоги кримських татар. Місце не збереглося, тому що більша частина височини розібрана каменоломнями.

У 1569 році місто увійшло до складу Польщі, з 1598 року - центр Брацлавського воєводства.

На початку XVII століття були побудовані споруди фортифікаційного і храмового комплексу Мури. У 1612 році в місті запанували єзуїти, заснували тут свою резиденцію, відкрили школу. На противагу єзуїтам в 1616 році на правому березі річки виник Преображенський православний монастир. У 1632 року прийшли і католики-домініканці, які також заснували тут свою школу.

Вінниця часто згадується в подіях національно-визвольної війни 1648-1654 рр.

У 1648 році Вінниця була взята одним із загород Кривошапко і Ганжі.

7 липня 1648 року козаки під начальством полковника Остапа (за іншими відомостями, на чолі з полковником Максимом Кривоносом) взяли приступом Вінницю і перебили дворян, євреїв і єзуїтів. За умовами Зборівського перемир'я 1649 років Вінниця була зарахована до України, прикордонна риса якої була проведена на захід від Вінниці і Брацлава; Вінниця увійшла до складу Кальницького козацького полку як сотенного міста. Сотником був Ярема Урумовіч.

При поділі в 1650 році Україна на Козацькі полки, Вінниця входила до складу Кальницького полку, а в 1651 році була містом Вінницького полку.

В початку 1651 поляки порушили перемир'я і вторглися в Поділля. Кальницький козацький полковник Іван Богун з 3-тисячним гарнізоном виправив укріплення міста і замку і оточив новими фортифікаціями прилеглий монастир. 11 березня 1651 року передовий польський загін під начальством брацлавського воєводи Лянцкоронського підійшов до Вінниці. Розуміючи всю силу польського війська, козаки не увійшли в відкриту атаку, а заманили ворога до монастиря де підробили засідку і безліч пасток, через що перші польські загони зазнали значних втрат. Але на наступний день підійшли до міста основні сили поляків під командуванням польного гетьмана коронного Мартина Калиновського. Загін налічував понад 20 тисяч. Козаки, з причини своєї нечисленності, спалили місто і зачинилися у Вознесенському монастирі; тут Богун відсиджувався протягом одинадцяти днів, відображаючи напади, роблячи вилазки і затягуючи час переговорами. Оборона Вінниці тривала з 11 по 20 березня 1651 року. Дізнавшись про облогу Вінниці, Хмельницький послав на підмогу Уманський полк Йосипа Глуха і Полтавський полк Мартина Пушкаря. Противник поспішив відійти, але був наздоженуть гонитвою в Якушинецькому лісі під Вінницею і знищений. Залишки війська, охоплені панікою, бігли в безладді в Бар, кинувши весь обоз у видобуток козакам.

У 1652 році, після битви під Батогом, Хмельницький стояв табором у Вінниці, чекаючи вістей від сина Тимофія з Молдавії. В цей же році Тиміш Хмельницький узяв місто по свою відповідальність. Але через два роки Вінниця знову була взята поляками, які правили тут до 1674 року.

Люстрація 1662 року знайшла вінницький замок вже в кращому стані: були прибудовані дві нові вежі і міст через рів; в замку знаходилися: три гармати, 20 гаківниць і 39 аркебузів; замку належали 2 млини. У місті було 406 дворів. У 1664 році Вінниця була призначена полковим містом замість Кальника.

За Андрусівським перемир'ям 1667 років Вінниця, як і вся територія Правобережної України, залишилася під владою польської корони. Однак ослаблена Польща не змогла протистояти Туреччини, і по Бучацькому миром 1672 року віддала туркам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств. У 1686 році Польща повернула собі ці землі. У XVIII столітті після королівського указу про розпуск козацтва почалося народне повстання, під час якого Вінниця була під облогою гайдамаків - козацько-селянського повстанського руху. Багато фортеці і двори під час цих битв були знищені до основанія.В 1702-1704 роках повстанці під керівництвом фастівського полковника Семена Палія повністю очистили від шляхти Поділля і Брацлавщину.

У 1734 році до Вінниці увірвався загін запорозьких козаків під керівництвом Гриви і пограбував єзуїтську колегію. З цього приводу сеймик воєводства Брацлавського, що відбувся в 1736 році, обрав суддів для визначення вироків над особами, причетними до набігу. Сеймик клопотав про звільнення Вінниці від податей, внаслідок її розорення і просив російського генерала фон Вейсбаха залишити в Вінниці російський гарнізон для охорони безпеки гродського суду і його архіву.

У 1760 році загін гайдамаків увірвався в замок, інічтожіл частина архіву і перебив ночували в замку для безпеки купців. Внаслідок цього сеймик Брацлавського воєводства в тому ж році ухвалив озброїти на земський рахунок міліцію для захисту від гайдамаків і, розташувавши її у міста, доручив старості виправити міські укріплення. Однак міліціонери, замість захисту стали гнобили жителів; вони заводили сварки і бійки, нарешті напали на Гродський архів, вирубали в ньому двері, побили і заарештували канцеляристів і сам архів привели в безлад [23], внаслідок чого в 1762 році міліція була скасована.

За словами інвентарю 1764 в місті було 309 дворів, в тому числі 66 належали різним монастирям. У 1768 році почалася Коліївщина. Вінницю займали донські козаки, діяли проти конфедератів, зробили набіги на католицькі монастирі, внаслідок чого загін польського війська взяли в облогу місто. Боячись повстання селян, дворяни і монахи також втекли з міста. Регіментар Браницький відправив до Вінниці загін для придушення повстання і захопив 300 селянських бранців, над якими для залякування бунтівників провів страту.

Після другого поділу Польщі (1793 рік) Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії і утворили Подільську губернію. У західну частину губернії увійшло Подільське воєводство, в східну - Брацлавське. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в штат повітового міста (адміністративним центром губернії став Кам'янець). У 1798 році в місті впроваджено «Міське положення».

У 1793 році генерал-лейтенант Гудович скликав до Вінниці дворян Брацлавського воєводства і в церкві капуцинського монастиря, прочитавши акт про приєднання воєводства до Росії, привів дворян до присяги на вірність російському уряду. У 1796 році Вінниця - повітовий процвітаюче місто.

У 1871 році була побудована залізнична лінія Київ - Одеса, яка проходила через Вінницю, яка сприяла зростанню міста як культурно-промислового центру. Тут також була побудована телефонна мережа та почалася перша електрифікація.

За м'якості клімату Вінницю зараховували до курортів 2-го розряду.

До кінця 1948 року, тобто. Е. Повоєнний час зусиллями вінничан та посланців інших регіонів країни майже повністю була відновлена промисловість міста, а в наступні роки у Вінниці розвивалася харчова (м'ясна продукція, плодоконсервна і м'ясна), легка (взуттєва, швейна, трикотажна, галантерейна і ін. фабрики), хімічна (хімічний комбінат), машинобудівна, металообробна промисловість. Були побудовані великі заводи: електротехнічний, шарикопідшипників, тракторних агрегатів, інструментальний та інші.

Нині місто є туристичним центром.

Географія

Місто розташоване на берегах Південного Бугу. Через місто протікають також невеликі річки Тяжилівка, Виннички та Вишенька.

Вінниця знаходиться приблизно в 199 кілометрах (фізично, по автодорозі - 258 км, по ж / д - 221 км) на північний захід від Києва.

Вінницькі мури

Вінницькі мури

Центральний міський парк Вінниці

Центральний міський парк Вінниці

Національний музей-садиба Н. И. Пирогова

Національний музей-садиба Н. И. Пирогова

Єрусалимка

Єрусалимка


Сподобалось? Поділись сторінкою в улюбленій соціальній мережі